Я звичайно розумію, що "Остапа понесло", але хочу сказати декілька слів про "рідну" російську мову. Почну з того, що до певного моменту я свято вірив, що знаю досконало російську мову (радіо, телевізор, школа радянських часів і т.п.). Але життя іноді підносить сюрпризи... Син моєї тітки, яка жила по сусідськи, привіз собі дружину з Горьковської області, звичайно Наташа нас не розуміла абсолютно, якщо ми говорили до неї не по російськи, з часом розіміти почала, а як говорить то треба чути. Так от, до неї приїхала мати - така собі "деревенская бабушка Клава из российской глубинки", так от коли вона почала з нами спілкуватись ми були шоковані - це була російська мова, але ми розуміли від сили половину сказаного, а то й менше (Наташа нам перекладала деякі фрази), зауважте я родом з Чернігівщини де місцевий діалект зформований під впливом білоруської і російськоїс мов. Між тим, сестру іншої сусідки, сільську жінку з Брестської області, яка говорила по білоруськи ми вільно розуміли (звичайно за виключенням деяких поодиноких слів). Звернемся до науки: в українській і білоруській мові 84% спільної лексики, з російською тільки 62% менше ніж з польською і словацькою. Виникає питання спорідненості мов, хто і кому тут рідний? Україна була в Російській імперії з1654 року, Білорусь - з 1795 року і весь цей час нам ногами затрамбовували в голови, спочатку що наші мови діалекти російської, а потім що російська, білоруська і українська мови такі схожі, та рідні - прямо свята троїця, тільки от старша сестра в цій троїці, як мінімум двоюрідна (що правда дуже нахабна).