гэта агульнаславянскае слова сапраўды польскага паходжаньня
СЛО́ЇК, а, чол. Висока посудина із скла, глини, фаянсу і т. ін. майже циліндричної форми з трохи звуженою верхньою частиною; скляна, глиняна або фаянсова банка. На верхніх поличках знаходжу в слоїках саго і макарони, сушені груші й халву у круглих дерев'яних коробках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 263); Марта Гаврилівна принесла термос з гарячим, настояним на липовому цвіті чаєм, слоїк меду (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 222); На Полтавщині банку іноді називають слоїком (Полтавсько-київський діалект.., 1954, 123);
// Флакон, у якому тримають ліки, помаду і т. ін. Вздовж стін стояли засклені шафи з усякими слоїками, ретортами та блискучими інструментами, звідусіль гостро пахло медикаментами (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 31); Вона спиртом із слоїка помила руки і зразу ж підступила до нього, відкотила розрізаний рукав гімнастьорки і стала розбинтовувати руку (Андрій Головко, А. Гармаш, 1954, 325).
Добавлено спустя 33 секунды
СЛОЇК
(-а) ч.; мол. Пляшка, найчастіше з алкоголем або з-під нього. Як там слоїк, ще не порожній? ПСУМС, 64. // і жрм. Банка з самогоном. <...> давненько нудить світом по підвалах шістдесятирічна "Японка" - бабище з пласким обличчям, яка відписала дарчу на двокімнатну квартиру на Подолі за трилітровий слоїк самогону (ПіК, 2001, № 18 ). ПСУМС, 64.
■ Від польськ. słoik - скляна банка.